кома
I -и, ж. 1》 грам. Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень.
2》 Знак, яким у нотному запису вокальних творів для духових інструментів відмічаються місця, де виконавець може перевести подих, незважаючи на відсутність виписаної наузи.
II -и, ж. , мед.
Стан організму, що характеризується втратою свідомості з порушенням чутливості, розладом життєво важливих функцій – кровообігу й дихання.
Апоплектична кома — кома, що розвивається при гострих порушеннях мозкового кровообігу.
Голодна кома — кома, що розвивається при недостатньому і неповноцінному харчуванні.
Респіраторна кома — кома, яка розвивається при тяжкій дихальній недостатності.
Травматична кома — кома, яка розвивається внаслідок травм головного мозку, його судин, оболонок, лікворопроводів.
III -и, ж. , фіз.
1》 Один із недоліків зображень, утворюваних оптичними системами.
2》 астр. Газова туманність оболонки ядра комети, що разом з ним створює голову комети.