коли
I присл. 1》 часу. В який час.
|| Уживається в питальних реченнях.
|| У риторичних запитаннях і вигуках, що припускають негативну відповідь.
|| З підсилювальними частками ж, то.
Є коли — достатньо часу.
Нема коли — немає вільного часу; ніколи.
Рідко коли — мало в який раз; зрідка.
2》 неознач. , розм. У який-небудь час; коли-небудь.
|| Час від часу; іноді, інколи, деколи.
|| За протиставлення двох речень або членів речень, повторюючись на початку кожного або перед кожним, означає: інколи ... інколи.
Як коли — у деяких випадках; часом, деколи.
3》 відносний. Уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне означальне речення до головного; б) приєднує підрядне додаткове речення до головного.
4》 у знач. част. : а) уживається для вираження раптовості, несподіваності дії у знач. аж ось, як ось; б) уживається з частками б, же, б же, ж в простому реченні для вираження побажання або здогадної можливості певного факту чи дії у знач. хоч би, хоч би ж; в) уживається з часткою "ж" у простому реченні для вираження заперечення, виправдання у знач. але ж.
II спол.
1》 часу. Уживається на початку підрядного речення часу: а) для означення одночасності дії головного і підрядного речень у знач. в той час як.
|| Із співвідносним словом тоді в головному реченні.
|| Для означення того, що дія, про яку йдеться в підрядному реченні, відбувається в один з моментів дії чи стану, про які говориться в головному; б) для означення того, що дія, про яку йде мова в підрядному реченні, відбулася раніше дії, про яку йдеться в головному у знач. після того як; в) для означення повторюваності дії (перев. зі словами кожен раз, завжди у головному реченні).
2》 умовний. Уживається на початку підрядного умовного речення: а) у знач. якщо.
|| б) з часткою "б" у знач. якби.
|| Уживається із співвідносними словами так, то, тоді у головному реченні.