князь
-я, ч. 1》 іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства.
2》 У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул.
|| Носій цього титулу.
3》 етн. Наречений, молодий.
4》 поет. Людина високої гідності.