клякнути
I клякн`утидив. клякати.
II кл`якнути
-ну, -неш, мин. ч. кляк, -ла, -ло і клякнув, -нула, -нуло, недок.
1》 Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти.
|| Утрачати гнучкість.
|| Ставати твердим; холонути (про труп).
2》 розм. Не достигнувши, сохнути від суховію, спеки тощо (про рослини).