клоака
-и, ж. 1》 Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік.
|| Помийна яма, звалище.
2》 перен. , ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо.
|| зневажл. Про аморальне, нікчемне, розпусне суспільне середовище.
3》 зоол. Вивідний отвір, спільний для кишечника й сечостатевих органів у деяких хребетних тварин.
|| В ембріології – розширений каудальний кінець кишки зародка.
Вроджена клоака — аномалія розвитку, при якій пряма кишка, сечовипускальний канал (у дівчаток – і піхва) відкриваються назовні одним загальним отвором.