клин
ч. 1》 род. -а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.
Вбити (забити) клин між ким — роз'єднати, посварити кого-небудь із кимось.
Клин клином [треба] вибивати — знищувати наслідок якоїсь дії або стану тими ж засобами, через які він стався.
2》 род. -а. Про трикутну, часто висунуту гострим кінцем уперед форму чого-небудь.
|| Вузька трикутна смуга тканини, що є частиною одягу тощо.
3》 род. -у. Частина земельного угіддя, що вирізняється за певною ознакою (за родом посіву тощо).
|| Ділянка землі взагалі.
4》 у знач. присл. клином. У формі гострокутного трикутника.
Світ [не] клином зійшовся на кому - чому — це [не] єдина людина, предмет, вихід і т. ін.; нема інших [є й інші].