класицизм
-у, ч. Напрям у європейській літературі й мистецтві 17 – початку 19 ст., сутність якого полягала в наслідуванні мистецтва та поезії Стародавньої Греції, Риму та в дотримуванні системи суворих правил відтворення дійсності.
|| Один з основних архітектурних стилів 17 – початку 19 ст., який послідовно розвивав традиції архітектури античності й епохи Відродження.