кістка
-и, ж. 1》 Окрема складова частина кістяка хребетних тварин і людини.
Ґратчаста кістка — кістка, яка частково входить в основу мозкового черепа.
Кістка грудної клітки — кісткова основа верхньої частини тулуба.
Клиноподібна кістка — кістка, розміщена посередині основи черепа.
Піднебінна кістка — кістка, яка бере участь в утворенні порожнини носа, порожнини рота, очної ямки і крилопіднебінної ямки.
Променева кістка — довга трубчаста кістка, розміщена на латеральному боці передпліччя.
Трубчасті кістки — кістки, що складаються із компактної і губчастої речовини.
До [самих] кісток промокати (промерзати, проймати і т. ін.) — дуже сильно, наскрізь промокати, промерзати, мерзнути.
2》 тільки мн. Останки, тіло померлого; прах.
На (по) чиїх кістках — ціною великих жертв.
3》 збірн. Ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа), що їх використовують для різних виробів.
4》 рідко. Те саме, що кісточка 6).