кінець
I -нця, ч. 1》 Крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; прот. початок.
|| Остання, завершальна частина якогось твору, книжки тощо.
В обидва кінці — туди й назад.
Добігати кінця — завершуватися.
Зводити кінці [з кінцями] — а) узгоджувати різні частини, сторони якої-небудь справи; б) ледь животіти через нестатки.
З (із) кінця в кінець — з одного краю в інший.
Кінців не знайти — ні про що не дізнатися.
Кінці [з кінцями] не сходяться — а) важко впоратися комусь із труднощами, нестатками; не йде справа на лад; б) немає узгодженості, відповідності між різними частинами якої-небудь справи.
Кінці [у воду] ховати — не залишати ніяких слідів злочину, вчинку.
На кінці язика є (знаходиться і т. ін.) що в кого, рідко кому — а) хтось завжди швидко, без труднощів дає відповідь на що-небудь; б) хтось має велике бажання що-небудь сказати.
2》 Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний із цим моментом.
|| Завершення, закінчення чого-небудь.
Від початку до кінця — повністю, цілком.
Під кінець чого — під час закінчення чого-небудь.
3》 перен. , розм. Смерть, загибель.
Кінець світу — за християнським віровченням і народним повір'ям, загибель світу.
Без кінця й краю — а) дуже далеко, безконечно; б) дуже довго; в) безперервно, весь час; г) дуже велика кількість; безліч.
До кінця — цілком, повністю.
Кінець кінцем — у кінцевому підсумку, нарешті.
Немає (не видно і т. ін.) кінця (кінця-краю, ні кінця, ні краю) чому — а) щось дуже далеко простягнулося; б) щось дуже довго триває; в) безліч кого-, чого-небудь.
4》 жарт. Пеніс.
5》 мор. Линва, лінь, канат, трос та ін.
Травити кінець — подавати, кидати канат, лінь та ін.
II прийм. , розм.
На краю.