кілок
-лка, ч. 1》 Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл.
Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, остаточно знешкодити щось.
Кілком стояти (стати) в горлі — а) застрявати в горлі (про несмачну їжу); б) остогидіти.
2》 Дерев'яний стрижень, закріплений у чому-небудь для вішання одягу тощо; вішалка (у 1 знач. ).
3》 муз. На струнних музичних інструментах – дерев'яні або металеві кілки, до яких прикріплюються струни.