кидати
-аю, -аєш, недок. , кинути, -ну, -неш, док. , перех. 1》 також чим. Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках).
|| Опускати, занурювати (в рідину).
|| Викидати.
|| перев. безос. Сильно хитати, гойдати; підкидати.
Кидати жеребок — вирішувати що-небудь жеребкуванням.
2》 перен. Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.).
|| що, чим. Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися.
3》 перен. Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо).
|| У сполуч. з деякими іменниками означає – робити те, що виражене відповідним іменником.
Кидати клич — звертатися з закликом.
4》 Залишати кого-, що-небудь; покидати.
|| перев. з інфін. Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь.
5》 Посилати когось, щось куди-небудь.
|| Переводити з одного місця в інше.
|| Ув'язнювати; саджати, запроторювати (до в'язниці тощо).
6》 безос. , у що, звичайно зі сл. жар, холод, лють і т. ін. Раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо.
7》 кого, жарг. Обманювати, не повертати взяте чи не платити за виконану роботу, порушивши слово.