камінь
ч. 1》 род. -меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді.
2》 род. -меня. Окремий шматок, брила такої гірської породи.
Держати (носити) камінь за пазухою — приховувати ворожнечу, ненависть до кого-небудь; готувати помсту.
Закладати перший камінь чого — починати будівництво чого-небудь.
Каменя на камені не лишати — а) руйнувати, знищувати дощенту; скасувати; б) нещадно критикувати, викривати.
Камінь спотикання — велика перепона, перешкода.
Кидати (кинути) камінь на кого, в кого — осуджувати, ганити кого-небудь.
3》 у знач. присл. каменем. Із швидкістю та вагою каменя, що падає.
4》 у знач. присл. каменем. Непорушно.
5》 род. -меня, перен. Тяжке почуття; туга, смуток, горе.
6》 род. -меню. Коштовний мінерал як прикраса.
7》 род. -меня, рідко. Намогильний пам'ятник.
8》 род. -меня. Жорно в млині.
9》 род. -меню, чого. Хвороба нирок, печінки, сечового міхура.
10》 род. -меня, заст. Старовинна міра ваги.