казати
кажу, кажеш, недок. , перех. і без додатка.1》 Передавати словами (думки, почуття тощо); висловлювати, говорити (у 2 знач. ).
|| Розповідати що-небудь.
|| 3 ос. мн. Ходять чутки, поголоски; розповідають.
До слова кажучи у знач. вставн. сл. — до речі, у зв'язку зі сказаним.
Правду кажучи у знач. вставн. сл. — уживається на потвердження правдивості сказаного; по суті.
Як [то] кажуть у знач. вставн. сл. — як прийнято говорити.
Нічого й казати — не можна заперечувати.
Що й казати — само собою розуміється; звісно.
Що не кажи (не кажіть) — безперечно; звичайно.
2》 Наказувати комусь робити що-небудь.
3》 перен. Свідчити про що-небудь.