Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
зужитий
-а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зужити.
2》 у знач. прикм. Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий.
|| Який утратив виразність унаслідок частого повторення; банальний, затертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: зужитий


матиме такий вигляд: Що таке зужитий