знати
знаю, знаєш, недок. 1》 перех. , також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь.
|| що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь.
Знаю я вас ірон. — уживається як вияв недовір'я, сумніву.
Знай мою добрість — уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь.
Знай наших! — уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості.
2》 перех. , також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь.
|| також із підрядним реченням, розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином.
Знати лік чому — а) вміти лічити що-небудь; б) уміти бути ощадливим.
3》 перех. Бути знайомим з ким-небудь.
|| Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним.
|| Вирізняти з ряду подібних; узнавати. Знати в обличчя.
4》 перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь.
|| Здогадуватися про що-небудь.
5》 перех. , перев. у запереч. реченнях. Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось.
6》 перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь.
|| Мати що-небудь, користуватися чимось. Не знати втоми. Не знати страху.
7》 перех. , також із підрядним реченням, у знач. присудк. сл. , розм. Видно, помітно.
8》 тільки 2 ос. , неперех. , у знач. вставн. сл. , розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь.
9》 тільки інфін. , неперех. , у знач. вставн. сл. , розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть.
Бог його знає, що (куди, як, які і т. ін.) — а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.); б) (у знач. підсил. част.) уживається для вираження захоплення, здивування, незадоволення і т. ін.
Знати міру в чому — дотримуватися певних меж у чому-небудь.
Пора і честь знати — час кінчати що-небудь, іти звідкись.
Хто [його] знає — невідомо.
Як сам знаєш — як хочеш.