Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
здичілий
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до здичіти.
2》 у знач. прикм. , перен. Те саме, що здичавілий 3).
|| Який виражає здичіння.
3》 у знач. прикм. , перен. Дикий, скажений.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: здичілий


матиме такий вигляд: Що таке здичілий