Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
здичавілий
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти.
2》 у знач. прикм. Дикий, неприручений (про тварин).
|| Некультивований (про рослини).
|| Запущений, порослий бур'яном (про сад, поле і т. ін.).
3》 у знач. прикм. , перен. Відвиклий від людей, товариства, нелюдимий.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: здичавілий


матиме такий вигляд: Що таке здичавілий