звук
ч. 1》 род. -у.Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина чує, сприймає органом слуху.
|| Спів, музика.
|| перев. мн. Мелодія.
2》 род. -у, фіз. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні коливання з частотою від 20 Гц до 20 кГц (що сприймаються вухом людини). Висота звуку.
3》 род. -а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму).
4》 род. -а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення. Голосні звуки. Альвеолярні звуки.
Пустий (порожній) звук — те, що позбавлене будь-якого значення, ваги.