звичай
-аю, рідко звичай, -аю, ч. 1》 Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін.
Звичай ділового обороту — правило поведінки, яке склалося і широко застосовується в якій-небудь сфері підприємницької діяльності, незалежно від того, чи передбачене воно законодавством.
Правовий звичай — правило поведінки, яке історично склалося у певному суспільстві (або місцевості).
|| Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут.
|| Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін.
2》 тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка.
3》 тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії.
Для звичаю — заради ввічливості, пристойності.
4》 перев. мн. Правила гідної поведінки, прийняті в певному середовищі.