зброя
-ї, ж. 1》 Знаряддя для нападу чи оборони.
|| Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння.
Автоматична зброя — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами.
Бактеріологічна (біологічна) зброя — зброя, дія якої основана на хвороботворних властивостях мікроорганізмів, які є збудниками захворювання людей, тварин і рослин.
Вогнепальна зброя — усі види пістолетів, рушниць, гармат та ін., що стріляють за рахунок миттєвого згоряння пороху та газів, які виштовхують кулю або снаряд.
Гладкоствольна зброя — переважно мисливська зброя, з якої стріляють шротом, картеччю та жеканами.
Зброя масового знищення — зброя дуже великої руйнівної сили, в тому числі ядерна (атомна) зброя, бактеріологічна (біологічна) і хімічна зброя.
Напівавтоматична зброя — пістолет, карабін, гвинтівка та ін., у яких затвор спрацьовує для наступного одиночного пострілу.
Нарізна зброя — зброя, внутрішня поверхня дула якої має різь, що надає кулі або снаряду обертального руху навколо повздовжньої осі.
Токсична зброя — зброя, дія якої основана на використанні токсинів (сполук білкової природи, бактерійного, рослинного або тваринного походження), що викликають захворювання і загибель людей і тварин.
Хімічна зброя — отруйні речовини і засоби їх застосування (ракети, снаряди, міни і т. ін. із зарядом отруйних речовин).
Холодна зброя — ножі, шаблі, мечі, списи та ін.
2》 Уживається як символ військової справи.
3》 перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети.
Складати зброю — а) припиняти збройні дії, припиняти воювати; б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним у якій-небудь справі, відступати перед труднощами.