Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
заручений
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити.
|| у знач. ім. заручений, -ного, ч. ; заручена, -ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: заручений


матиме такий вигляд: Що таке заручений