закон
-у, ч. 1》 про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу.
|| тільки одн. , без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві.
|| у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання.
Закон Божий — у школі – спеціальна дисципліна, що вивчає основи православного віровчення.
Закон вартості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєво сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. **
Закон попиту і пропозиції — особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник.
Іменем закону — владою, наданою чинним законодавством.
Поза законом бути (перебувати і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів.
Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої.
2》 кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки.
|| Звичай, обряд.
Закони Ману — пам'ятка давньоіндійського права; збірник наказів та правил, які регламентують поведінку індійця у приватному та громадському житті.
3》 чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи.
Закон підлості жарт. , розм. — переважна реалізація гіршого з двох можливих варіантів.
4》 чого і без додатка. Об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність (у 2 знач. ).
|| Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у природі або суспільстві.
|| Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом певної закономірності.
Закон великих чисел — закон, згідно з яким загальна закономірність не може бути виявлена на основі частинних проявів, випадків, а лише на основі великої кількості спостережень, що виключають випадкові чинники.
Закон збереження енергії — один з основних законів природознавства, згідно з яким енергія не виникає з нічого і не зникає безслідно, а тільки перетворюється з одного виду на інший в еквівалентних кількостях.
5》 Сукупність догм (основних положень) якої-небудь релігії, віровчення.
Закон брати; У закон уступати , заст. — а) брати шлюб, вінчатися з ким-небудь; б) приймати постриг, стригтися в ченці (черниці).