Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
закінчувати
-ую, -уєш і рідко закінчати, -аю, -аєш, недок. , закінчити, -кінчу, -кінчиш, док. , перех. Доводити що-небудь до кінця, до завершення; кінчати.
|| Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось.
|| Кінчати, завершувати навчання (у школі, інституті і т. ін.). Закінчити життя.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: закінчувати


матиме такий вигляд: Що таке закінчувати