еом
невідм. , ж. , спец. Електронна обчислювальна машина – цифрова обчислювальна машина, основні вузли якої реалізовані засобами електроніки; комп'ютер.
Вбудована ЕОМ — ЕОМ, що використовується як вузол пристрою для керування та (чи) обробки інформації.
ЕОМ другого покоління — ЕОМ, елементною базою якої були напівпровідники.
ЕОМ загального призначення — ЕОМ, зорієнтована на розв'язання широкого кола обчислювальних та інформаційних задач.
ЕОМ першого покоління — ЕОМ, елементною базою якої були лампи.
ЕОМ п'ятого покоління — ЕОМ, елементною базою якої є надвеликі інтегровані схеми; характеризується застосуванням принципу "керування потоками даних", використанням нових рішень в архітектурі комп'ютерної системи та принципів штучного інтелекту.
ЕОМ третього покоління — ЕОМ, елементною базою якої є інтегровані схеми; характеризується розвиненою операційною системою, що забезпечує роботу в мультипрограмному режимі.
ЕОМ четвертого покоління — ЕОМ, елементною базою якої є великі інтегровані схеми; реалізує віртуальну пам'ять, багатопроцесорність, паралелізм виконання операцій.
Інструментальна ЕОМ — ЕОМ, що забезпечує процес проектування та налагодження програм або систем.
Керівна ЕОМ — ЕОМ, призначена для керування об'єктом, пристроєм, системою, процесом у реальному масштабі часу.
Однокристальна ЕОМ — мікро-ЕОМ, виконана на одній великій інтегрованій схемі.
Периферійна ЕОМ — а) ЕОМ, що працює під керуванням основної ЕОМ; б) ЕОМ, що виконує допоміжні функції збирання та попередньої обробки інформації.
Персональна ЕОМ — ЕОМ, призначена для індивідуального користування.
Портативна ЕОМ — ЕОМ, розрахована на те, що її можна переносити вручну і розміщувати для роботи у більш, ніж одному місці.
Сателітна ЕОМ — див. периферійна ЕОМ.
Універсальна ЕОМ — див. ЕОМ загального призначення.