душа
-і, ж. 1》 Внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями.
|| За релігійними уявленнями – безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини.
Відводити душу — а) ділитися своїми переживаннями, думками; б) задовольняти яке-небудь сильне бажання.
2》 Сукупність рис, якостей, властивих певній особі.
|| Людина як носій тих чи інших рис, якостей.
|| Почуття, натхнення, енергія.
|| Про людину з прекрасними рисами характеру.
3》 розм. Про людину (найчастіше за визначення кількості).
Ні душі — абсолютно нікого; пусто.
Стояти над душею — надокучати присутністю, невідступним переслідуванням і т. ін.
4》 перен. , чого. Основне в чому-небудь, суть чогось.
|| Центральна фігура чого-небудь.
5》 розм. Заглибина в нижній передній частині шиї.
В одну душу — настійливо, наполегливо.
[Не] до душі — [не] подобатися.
Душа в душу — а) у повній згоді, дружно; б) відверто, щиро.
Від душі — дуже щиро, від усього серця.
Не йде на душу — не хочеться їсти, робити що-небудь.
Не мати за душею — не мати нічого, ніякої власності, коштів.