дух
ч. 1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу.
|| У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.
|| В ідеалістичній філософії – нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії. Абсолютний дух.
2》 род. -у, тільки одн. Внутрішній стан, моральна сила людини, колективу.
Занепадати духом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь.
Набиратися духу — набиратися сміливості, рішучості; наважуватися.
3》 род. -у, тільки одн. Загальний внутрішній зміст і напрям, основний характер чого-небудь.
|| Суть, істинний сенс; зміст чого-небудь.
|| Який-небудь елемент, що визначає поведінку, характер, напрям думок і т. ін.
У дусі чого — у певному напрямку.
4》 род. -а. За міфологічними і релігійними уявленнями – добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини.
Злий (нечистий, лихий і т. ін.) дух — за релігійними уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт.
Святий Дух — за християнським віровченням – третя особа Святої Трійці.
5》 род. -а, тільки одн. За релігійними уявленнями – безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа.
На духу заст. — на сповіді.
6》 род. -у, тільки одн. , розм. Процес вдихання й видихання повітря (перев. у сталих словосполученнях); дихання.
Що є духу — з усієї сили, скільки вистачає сили.
7》 род. -у, тільки одн. , розм. Те саме, що повітря.
|| Тепле, нагріте повітря.
8》 род. -у, тільки одн. , розм. Те саме, що запах; аромат.
Щоб [і] духу не було — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь.
Ні слуху, ні духу — нема ніякої звістки.