дути
дму, дмеш і дую, дуєш; мин. ч. дув, дула, дуло; мн. дули; наказ. сп. дми, дмім[о], дміть; недок. 1》 неперех. Гнати, нести, рухати струмені повітря; віяти.
|| безос.
2》 неперех. , на що, у що. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дмухати.
|| Рухати повітря яким-небудь предметом.
|| перех. Розтягувати, розширювати що-небудь, наповнюючи повітрям, газом.
3》 перех. , тех. Виготовляти порожнисті предмети з рідкої скляної маси за допомогою струменя повітря; видувати. Дути колби.
4》 неперех. , на кого – що, розм. Бути незадоволеним ким-, чим-небудь; сердитися, ображатися.
Дути губи — сердитися на кого-небудь.
5》 неперех. , розм. Іти, бігти, їхати.
6》 перех. і без додатка, розм. Пити що-небудь (часто у великій кількості).
7》 перех. , розм. Сильно бити.