дурний
-а, -е.1》 Розумово обмежений, тупий, нерозумний; прот. розумний.
|| у знач. ім. дурний, -ного, ч. ; дурна, -ної, ж. Розумово обмежена, тупа людина.
|| розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий.
|| розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей і молодих істот).
|| Уживається як лайливе слово.
З дурного розуму — не тямлячи добре чого-небудь через недосвідченість.
Нема дурних — хто-небудь не такий наївний, некмітливий, непередбачливий, як про нього думають.
2》 Який виражає розумову обмеженість, тупість.
3》 розм. Позбавлений розумного змісту; беззмістовний.
|| у знач. ім. дурне, -ного, с. Щось позбавлене розумного змісту.
|| Уживається для вираження невдоволення, досади, негативного ставлення до чого-небудь.
Дурні гроші — гроші, що дістаються даром.
4》 розм. Який має негативний зміст; осудний.