доказ
-у, ч. 1》 Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження.
|| рідко. Донос на кого-небудь.
2》 Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину.
Непрямі докази — докази, з яких (за умови їх вірогідності) можна зробити можливий висновок про існування факту, що доводиться.
Похідні докази — докази "з других рук"; відомості, отримані з копій документів або за допомогою фотознімка тощо.
Прямі докази — докази, з яких (за умови їх вірогідності) можна зробити однозначний висновок про існування (або неіснування) деякого факту.
Речові докази юр. — пов'язані із злочином предмети, що дають можливість розкрити його.