дозволяти
-яю, -яєш, недок. , дозволити, -лю, -лиш, док. і перех. , з інфін. 1》 Давати згоду, дозвіл, право на здійснення чого-небудь.
Дозволяти (дозволити) собі — а) (перев. із сл. забагато, занадто і т. ін.) поводити себе не зовсім пристойно, невідповідно до свого становища; б) увічлива форма для вираження якого-небудь прохання, повідомлення про щось.
2》 тільки 3 ос. , неперех. , з інфін. Давати можливість що-небудь робити (про стан, умови, обставини і т. ін.).
3》 наказ. сп. дозволь (дозвольте). Увічлива форма звертання з проханням про що-небудь.