дикий
-а, -е.1》 Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин).
|| Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини).
|| Не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість).
|| Пустельний, глухий.
2》 Який перебуває у стадії первісної культури (про людей).
|| у знач. ім. дикий, -кого, ч. (мн. дикі, -ких). Дикун.
3》 Сором'язливий, відлюдкуватий.
|| Полохливий, неприборканий (про тварин).
4》 Якого важко стримати; нестримний.
5》 Який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний.
|| Який викликає подив; незвичайний, дивний.
Дикий камінь — усяка тверда гірська порода, перев. сірого кольору.
Дике м'ясо розм. , заст. — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється.
6》 Не пов'язаний ні з якими організаціями, самостійний.
7》 Що не має нагляду.