Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
диби
диб, мн. (одн. диба, -и, ж. ).Дві довгі жердини з набитими на них приступками, що на них стають і ходять, переставляючи жердини.
На диби ставати зводитися і т. ін. — а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги; б) вертикально, сторч ставати (зводитися і т. ін.); в) чинити опір, збуджено протидіяти, заперечувати проти чого-небудь.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: диби


матиме такий вигляд: Що таке диби