депозитний
-а, -е.Прикм. до депозит.
Депозитна валюта — банківські документи, які виступають у ролі засобів накопичення.
Депозитна операція — операція із залученням коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Депозитна процентна ставка — банківський процент, що його виплачують власнику депозиту.
Депозитне свідоцтво — документ, який засвідчує право його власника на кошти, що знаходяться на депозиті.
Депозитний рахунок — рахунок особи, компанії у комерційному банку.
Депозитний рахунок грошового ринку — рахунок, що його відкривають банки та ощадні установи у відповідь на конкуренцію з боку акцій інвестиційних фондів.
Депозитний сертифікат — цінний папір, який засвідчує суму вкладу, внесеного до банку, та права вкладника.
Депозитні банки — а) банки, які здійснюють банківські операції в основному за рахунок залучення депозитів (вкладів); б) комерційні банки, які володіють правом приймати вклади від населення.
Депозитні суми — кошти, які надходять у тимчасове розпорядження бюджетних установ та організацій.