голосник
-а, ч. 1》 заст. Голосова зв'язка.
2》 Звуковий отвір у верхній частині коробки народних (перев. струнних) інструментів; резонаторний отвір.
3》 Пластинка, що коливається із звуковою частотою у струмені повітря, викликаного рухами міхів баяна, акордеона та ін.
4》 зах. Рупор, гучномовець.