генетичний
-а, -е.1》 Який вказує на походження, розвиток.
2》 Прикм. до генетика.
Генетична епістемологія — підхід в психології, який зосереджується на вивченні розвитку знання.
Генетична інформація — отримувані від предків і закладені у спадкоємних структурах організмів у вигляді сукупності генів програми про склад, будову і характер обміну речовин.
Генетична дія випромінювань (радіаційний мутагенез) — спадкові зміни (мутації), що виникають під впливом іонізуючих випромінювань та ультрафіолетового проміння.
Генетична теорія злочинності — концепція, що розглядає як одну з причин злочинності хромосомні порушення у людини.
Генетична трансформація — перенесення генетичної інформації від одного організму до іншого за допомогою виділених препаратів ДНК.
Генетичний аналіз — сукупність методів вивчення спадкових властивостей організмів.
Генетичний баланс — поєднання генів, хромосом та геномів у зиготі.
Генетичний бар'єр — сукупність генетичних відмінностей між особинами або популяціями, що обумовлюють обмеження схрещувань.
Генетичний вантаж — міра непристосованості популяції до умов навколишнього середовища.
Генетичний дрейф — зміна генетичної структури популяції, яка не призводить до генотипічного пристосування до середовища.
Генетичний код — система зашифровки генетичної інформації.
Генетичний контроль — обумовленість біохімічних, фізіологічних або морфологічних процесів генотипом особи.
Генетичний поліморфізм — співіснування в межах популяції двох або декількох різних спадкових форм.
Генетичний фон — сукупність генів, які, взаємодіючи з даним геном, впливають на реалізацію контрольованої ним ознаки.
Генетичні ресурси — генетичний матеріал, який має фактичну або потенційну цінність.
Генетичні ряди — органічні сполуки з однаковою кількістю атомів вуглецю в молекулі.