гармонія
I -ї, ж. 1》 муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя.
|| Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції.
2》 Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність.
3》 Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого).
II -ї, ж.
Пневматичний музичний інструмент (ручний, губний) з металевими язичками, що приводяться в рух струменем повітря.