гайда
I виг. , у знач. присудк. сл. , розм. Уживається як заклик, спонукання іти куди-небудь: ідіть, ходім.
|| Уживається для означення швидкого руху.
Гайда звідси — геть звідси.
II -и, ж.
Земельний наділ общинників у ранньосередньовічній Англії; пізніше – одиниця земельної площі (приблизно 120 акрів).
III -и, ж.
Болгарський, сербський, польський музичний інструмент типу волинки.