вухо
-а, с. 1》 Орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин. Внутрішнє вухо.
|| Зовнішня хрящова частина органа слуху; вушна раковина. Надрати вуха.
Тонке вухо — добрий слух.
Туге вухо — поганий слух.
2》 перен. , розм. Про людину, яка прислухається до чужих розмов, щоб передати їх комусь; шпигун.
3》 Бокова частина шапки, що закриває вушну раковину.
4》 Пристосування у вигляді невеликої дужки, за яку тримають або вішають предмет.