вогонь
(розм. огонь), -гню, ч. 1》 тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я.
Мандрівний (блукаючий) вогонь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану.
Антонів вогонь заст. — зараження крові; гангрена.
Викликати вогонь на себе — перебирати на себе найважче, першому наражатися на небезпеку, брати на себе відповідальність.
Лінія вогню — найважче, найнебезпечніше місце.
2》 тільки одн. , перен. Душевне піднесення, натхнення.
|| чого і без додатка. Пристрасть, запал.
|| Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу.
3》 Те саме, що вогнище 1).
4》 Світло сонця, освітлювальних приладів.
|| перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини.
5》 тільки одн. , розм. Про жар, підвищену температуру тіла.
6》 тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін.
7》 у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.