вінець
-нця, ч. 1》 рідко. Те саме, що вінок 1).
|| у знач. присл. вінцем.
2》 перен. Останній, найвищий ступінь чого-небудь.
|| Про успішне завершення чого-небудь.
3》 заст. Прикраса з золота, коштовного каміння, яку носили на голові.
4》 Коштовний головний убір – знак високої влади (царської, королівської і т. ін.); корона.
5》 Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання.
Іти (піти) до вінця — вінчатися.
6》 Сяйво навколо сонця, місяця, окремих зірок.
7》 буд. Горизонтальний ряд зрубу.
|| Горизонтальний ряд у будівлі, споруді, зроблений із будь-якого будівельного матеріалу.
8》 тех. Деталь, яка напресовується на яку-небудь іншу деталь.