відвал
ч. 1》 род. -у. Дія за знач. відвалити 1) і відвалитися 1). Відвал пустої породи.
2》 род. -а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт.
3》 род. -у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо.
|| спец. Насип із пустих порід, шлаку і т. ін.
|| Штучний насип, що утворюється внаслідок розміщення на спеціально відведених площах пустих порід або некондиційних корисних копалин.
Внутрішній відвал — відвал у виробленому просторі кар'єру.
Зовнішній відвал — відвал поза контуром кар'єру.