виснути
I -ну, -неш; мин. ч. вис, висла, висло і виснув, виснула, виснуло; недок. 1》 Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь.
|| Звисати, нахилятися під власною вагою.
|| Повисати, звисати без руху.
2》 Нависати, бути над ким-, чим-небудь.
3》 перен. , розм. Перебувати на одному місці.
4》 перен. , розм. Не відходити від кого-небудь, виявляючи якісь знаки уваги, прихильності і т. ін.
|| Чіплятися до кого-небудь, набридати комусь.
II -ну, -неш, док.
Однокр. до вищати.