Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
виручений
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виручити.
2》 у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: виручений


матиме такий вигляд: Що таке виручений