випромінювання
-я, с. 1》 Дія за знач. випромінювати.
2》 Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія.
Високочастотне випромінювання — електромагнітне випромінювання з частотою від 3 до 300 МГц.
Електромагнітне випромінювання — електромагнітні хвилі, що випускаються зарядженими частинками, атомами, молекулами.
Інфрачервоне випромінювання — електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль в інтервалі від 10^-3 до 7,4·10^-7 м.
Іонізаційне випромінювання — випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до іонізації атомів та молекул середовища.
Космічне випромінювання — випромінювання, джерелом якого є космічні об'єкти.
Надвисокочастотне випромінювання — електромагнітне випромінювання частотою від 300 МГц до 30 ГГц.
Радіоактивне випромінювання — випромінювання, джерелом якого є радіоактивні речовини.
Рентгенівське випромінювання — електромагнітне випромінювання, що займає зону спектра між ультрафіолетовим випромінюванням та гамма-випромінюванням.
Ультрафіолетове випромінювання — електромагнітне випромінювання з довжинами хвиль в інтервалі від 4·10^-7 до 5·10^-8.