вимірювання
-я, с. Дія за знач. вимірювати 1), 2).
Абсолютне вимірювання — вимірювання, яке засноване на прямому вимірюванні однієї або декількох основних величин.
Відносне вимірювання — вимірювання відношення величини до іншої однорідної величини.
Динамічне вимірювання — вимірювання величини, яка змінюється за час вимірювання.
Непряме вимірювання — вимірювання, в якому значення однієї чи декількох вимірюваних величин знаходять після перетворення роду величини.
Опосередковане вимірювання — непряме вимірювання однієї величини з перетворенням її роду.
Пряме вимірювання — вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо без перетворення її роду.
Статичне вимірювання — вимірювання величини, яку можна вважати незмінною за час вимірювання.