вибухати
I в`ибухати-аю, -аєш і вибухнути, -ну, -неш, док. , перех. , розм.
Раптом вимовити, викласти все одразу.
II вибух`ати
-аю, -аєш, недок. , вибухнути, -ну, -неш; мин. ч. вибухнув, -нула, -нуло і рідше вибух, -ла, -ло; док.
1》 Розриватися з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою (про вибухові речовини).
|| Розширюватися внаслідок хімічної реакції за дуже короткий час із сильним звуком і великою руйнівною силою (про гази).
|| Розриватися, розлітатися на частини від вибуху.
|| Раптово та з силою викидати з себе що-небудь; раптово вириватися.
2》 перен. Раптово виникати, починатися з великою силою.
|| Раптово й бурхливо виявлятися (про яку-небудь дію, почуття і т. ін.).
|| чим. Раптово і бурхливо починати плакати, сміятися і т. ін.
|| Раптово розсердившись, нестримно виявляти свій гнів.