виборчий
-а, -е.Стос. до виборів.
Виборча влада — одна з незалежних і самостійних публічних влад в державі.
Виборча застава — грошова сума, що її кандидат в депутати зобов'язаний внести державі при своїй реєстрації.
Виборча кампанія — система агітаційних заходів на виборах.
Виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата.
Виборча система — система розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування.
Виборче право — право обирати й бути обраним у представницькі органи держави.
Виборчий бюлетень — документ з прізвищами кандидатів, що балотуються, який видається виборцю при проведенні виборів.
Виборчий кодекс — у ряді держав – спеціальний законодавчий акт, який містить у систематизованому вигляді усі основні норми виборчого права.
Виборчий корпус — сукупність громадян, які володіють правом голосу відповідно до закону або сукупність реально голосуючих громадян.
Виборчий округ — основна ланка територіальної організації населення для проведення виборів у представницькі органи.
Виборчі блоки — угода декількох політичних партій про спільне висування кандидата або списку кандидатів на виборах.
Виборчі дільниці — територіальні одиниці, що їх створюють для проведення голосування та підрахунку голосів.
Виборчі комісії — спеціальні колегіальні органи, що їх створюють для проведення виборів в органи, які обираються безпосередньо громадянами.
Виборчі об'єднання — організації тимчасового або постійного характеру, наділених правом висувати кандидатів на виборах.
Виборчі цензи (кваліфікації) — умови для отримання або здійснення виборчого права.