весь
I (ввесь, увесь), всього (усього), ч. , вся (уся), всієї (усієї), ж. , все (усе), всього (усього), с. , займ. означ. ,1》 Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю.
|| Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища.
|| всі, всіх, мн. Означає цілковите охоплення окремих однорідних осіб, предметів, явищ – кожного у нерозривному зв'язку з іншим.
|| у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін.
2》 у знач. ім. все, всього, с. Вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку.
|| всі, всіх, мн. У повному складі, без винятку.
|| все, мн. всі. Уживається як узагальнююче слово в переліку.
3》 при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки способу дії, що означають повноту, посилений перебіг дії.
4》
Все ( у знач. присудка ) — кінець (розм.).
Всього нічого — дуже мало.
Все одно — а) байдуже, однаково, так чи інакше; б) подібно до чогось, так само, однаково.
Всього доброго (найкращого) — форма прощання з добрими побажаннями.
На все [добре] — форма прощання з добрими побажаннями.
II -і, ж. , заст.
Село.