верх
-у, ч. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина.
|| Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін.
2》 кого, перен. Перевага в чому-небудь. Брати верх.
3》 Купол, баня.
|| Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах.
4》 Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар.
5》 Зовнішній бік одягу, а також матеріал для нього.
|| Верхній, зовнішній бік шапки, зроблений з якогось матеріалу, а не з хутра.
6》 тільки мн. верхи, -ів, перен. , розм. Керівна, найвпливовіша частина суспільства, класу, організації і т. ін.
7》 Високі звуки, ноти (зазвичай у співові).
8》 у знач. прийм. , діал. Поверх, зверху.
З верхом — вище країв посудини або іншої тари, з надлишком (про що-небудь насипане, набране).
Скакати по верхах — розповідати, міркувати про щось поверхово, не ґрунтовно.
Через верх — у дуже великій кількості; багато, надмірно.