бурчати
-чу, -чиш, недок. , розм. 1》 перех. і без додатка. Говорити невиразно, нерозбірливо.
|| Докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь.
2》 неперех. Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.).
|| безос. Утворювати переливчасті звуки низького тону (під час переміщення їжі в шлунку).